Підлоговий плінтус — важлива «дрібничка», без якої найдорожчий ремонт буде виглядати незавершеним. Плінтус вирішує як утилітарні, так і декоративні функції. Він доповнює дизайн приміщення, за необхідності може візуально розширювати простір. Також дає змогу заховати дроти, приховати невеликі нерівності покриття, і захищає шпалери від вологи під час миття підлоги.

Встановити підлоговий плінтус самому цілком реально, якщо знати правила його монтажу. У нашій статті ми розповімо, як це зробити та поділимося корисними лайфхаками.

Види підлогових плінтусів і їхні особливості

Плінтуси можна класифікувати за матеріалами виготовлення, сферою застосування, способом декоративного облицювання, розмірами.

За сферою застосування вони бувають:

Універсальними. Прямі конструкції, без рельєфу або з одним плавним рельєфом. Застосовуються для стандартних стін у житлових, офісних і промислових приміщеннях. Найбільш популярні у використанні.
Гнучкими або окантовочними. Для оздоблення стін фігурної форми, округлих конструкцій, зокрема колон.
Канелюрними. Використовуються при монтажі гнучких покриттів (килимове покриття, лінолеум), які укладають з нахлестом на стіну.
Спеціалізованими, підвищеної міцності. Ідеальні для промислових приміщень, а також громадських, що пропускають велику кількість людей.

За розмірами:

низькі, висотою до 40 мм;
стандартні 40-70 мм (найбільш ходові);
високі 70-150 мм (іноді вище).

Матеріалів виготовлення плінтусів досить багато.

Найпоширеніші з них:

дерево;
композити на основі дерева (наприклад, фанера, МДФ);
полімери: ПВХ, поліуретан;
метал.

Полімерні плінтуси (ПВХ)

Найбільш популярні, оскільки дешеві, прості в кріпленні, зручні в експлуатації, мають безліч моделей. Виробляються з полімеру, який називається полівінілхлорид.

ПВХ-плінтуси виготовляють у різних конструкціях, варіантах жорсткості та декору.

ПВХ-плінтус є універсальним — його можна кріпити на будь-які поверхні і поєднувати з більшістю матеріалів.

Найбюджетніший варіант полімерного плінтуса — гладка однотонна планка для прямокутної стіни. Поверхня з якісного пластику може досить реалістично відтворювати фактуру дерева або каменю, але вартість такого виробу трохи вища.

ПВХ-плінтуси можуть бути білими, виготовленими зі спіненого пластику, — часто вони йдуть під фарбування. Такий матеріал особливо добре прилягає до стіни, не залишаючи зазорів.

Також із ПВХ роблять гнучкі окантовочні плінтуси.

Плюси і мінуси ПВХ-плінтусів

Плюси:

Мають високу вологостійкість.
Легко миються будь-яким неабразивним мийним засобом.
Багато моделей мають гумову крайову окантовку для щільного прилягання. Це захищає стіни від проникнення вологи та пилу, а також допомагає обійти незначну кривину стіни.
Є спеціальні канали для кабелів.
Легке і непомітне кріплення плінтуса до стіни.
Демократична ціна.
Багато варіантів монтажу.
Великий вибір моделей, сполучних деталей, куточків і заглушок.
Універсальність.

Мінуси:

Схильні до механічних пошкоджень — сколів, тріщин, подряпин.
Дешевий пластик нерідко має неприємний запах і може виділяти хімічні речовини.

Дерев'яний плінтус

Хоча дерев'яні плінтуси поступилися першістю плінтусам із ПВХ, але все ж вони досить широко використовуються в сучасних ремонтах.

Дерев'яні плінтусні планки можуть виготовлятися з недорогих пиломатеріалів — сосни, ялини. Такі плінтуси йдуть під фарбування. Вони грубуваті й нерідко потребують перед фарбуванням підготовки — ошкурювання, а іноді навіть шпаклівки.

Дерев'яні плінтуси також виготовляють з цінних порід — вільхи, ясеня, бука, дуба. Їх використовують у дорогих ремонтах, наприклад, для обрамлення покриття з паркету. Таке дерево зазвичай не фарбують, а лакують або покривають прозорими фарбами, щоб підкреслити малюнок деревини.

Дорогі дерев'яні плінтуси продаються в уже готовому вигляді, та додаткової обробки не потребують.

Середній за вартістю варіант — шпоновані дерев'яні планки. Їхню основу виготовляють із недорогих порід, а потім покривають шпоном із порід цінних.

Якщо вам потрібен дерев'яний плінтус нестандартної форми або розміру, його можна замовити індивідуально у столяра.

Але є й проблема: для дерев'яних виробів випускають досить мало з`єднувальної фурнітури.

Плюси та мінуси дерев'яних плінтусів

Плюси:

Екологічні.
Виглядають природньо і красиво.
Міцні та довговічні. Мінімальний термін служби 15–17 років, а при правильному догляді можуть служити вічно.
Плінтуси, пофарбовані «простою» фарбою (олійною, епоксидною), можна без побоювань мити й чистити.
Великий вибір варіантів оформлення, можливість індивідуального виготовлення.
За необхідності окремі ділянки підлягають ремонту: можна зашпаклювати пошкодження та пофарбувати.

Мінуси:

Відсутня з'єднувальна фурнітура, тому стикувати дерев’яні плінтуси складніше.
Дорогі лаковані вироби псуються від використання агресивних мийних засобів та частого контакту із вологою.
Можуть піддаватися гниттю, уражатися цвіллю і жучком, тому потребують обробки біозахисними засобами.

Плінтус МДФ

Основа такої планки — деревно-волокнистий матеріал МДФ. Порівняно з ДСП він більш екологічно чистий та міцний.

Із зовнішнього боку МДФ-плінтус покривається ламінувальним шаром — папером, обробленим термоактивною смолою, або плівкою з акрилу та інших полімерів. Такий плінтус називається МДФ-ламінованим.

Завершальний шар — покриття з меламіну. Він дає вологостійкість, захист від забруднень і УФ-променів.

МДФ-плінтуси мають гарний вигляд і служать довго. Їх можна використовувати під будь-яке покриття, але найкраще вони підходять під дерев'яну дошку, ламінат або натуральний паркет.

Вибір моделей МДФ-плінтусів досить широкий. Виріб може бути вже пофарбованим або підготовленим під фарбування, без малюнка або з малюнком (наприклад, під дерево), рівним або таким, що має рельєфи. Це означає, що ви зможете підібрати плінтус під будь-який смак.

Такі планки бувають досить масивними. Їх можуть виготовляти в нестандартних розмірах — заввишки до 150 мм, завтовшки до 25 мм, а завдовжки до 3000 мм.

Плінтус із МДФ досить простий у догляді — його досить протерти вологою губкою, і бруд легко зійде.

Плюси та мінуси МДФ-плінтусів

Плюси:

Стійкі до механічних пошкоджень.
Довговічні майже як дерево, але при цьому не схильні до гниття, а ще їх не люблять шкідники.
Широкий асортимент виробів з різними можливостями декору.
Можуть кріпитися за допомогою скоб, і тоді такий плінтус легко зняти і знову надіти під час наступного ремонту.
Мають привабливий та елегантний вигляд.

Мінуси:

Не мають вибору з’єднувальної фурнітури й досить складні в монтажі.
Відносно висока ціна.
Нормально переносять короткочасне потрапляння води, але у вологому приміщенні можуть розбухнути. Тому у ванну кімнату їх краще не встановлювати.
З часом на поверхні можуть з'явитися тріщини та вм'ятини, які погано піддаються ремонту.

Поліуретановий плінтус

Поліуретан (ПУ) належить до полімерів і за властивостями подібний на каучук. Плінтус із поліуретану еластичний, міцний, вологостійкий і термостійкий. Тому планки з поліуретану підходять для будь-яких приміщень - житлових кімнат, камінних, ванних, саун.

Поліуретан може бути як доволі жорстким, так і гнучким, й застосовуватися для оформлення вигнутих стін.

ПУ-плінтуси бувають гладкими профільованими або рельєфними. Причому рельєфи на них виконуються досить складні — нерідко в «багатому» стилі бароко або ампір під відповідний дизайн приміщення. Планки часто виготовляють у білому кольорі під фарбування.

Щоб встановити виріб з поліуретану, не обов'язково бути фахівцем — прикріпити плінтуси до підлоги нескладно, навіть при нестандартних рішеннях.

Плюси та мінуси поліуретанових плінтусів

Плюси:

Висока міцність, стійкість до високих температур, вологи.
Довговічність: служать 15–20 років.
Гнучкість, можливість застосування у нестандартних ситуаціях.
Можливості індивідуального декорування.
Середня цінова категорія

Мінуси:

Матеріал не дуже високої якості може стати джерелом неприємного хімічного запаху.
Немає вибору з’єднувальних куточків і заглушок.

Металевий плінтус

Ці плінтуси виготовляють із нержавіючої сталі, алюмінію або латуні. Вони вдало вписуються в сучасні мінімалістичні та hitech інтер'єри.

Для захисту на метал наносять покриття з емалі або його анодують — тобто створюють шар, стійкий до корозії та механічного впливу. Таким чином рейки з металу стають вологостійкими та більш зносостійкими.

Плінтус з металу може бути покритий декоративним поліуретановим шаром під дерево або під камінь.

Плюси та мінуси металевих плінтусів

Плюси:

Зносостійкість, довговічність.
Можуть служити 20 років і довше.
Оброблені металеві плінтуси стійкі до вологи, їх можна мити мийними засобами.
Різноманітні способи монтажу — на самоклеючу стрічку, кронштейни, спеціальні профілі.
Широкий вибір з’єднувальної фурнітури.

Мінуси:

При сильних ударах на плінтусі можуть залишитися вм'ятини та подряпини.
Досить висока ціна.
Не дуже широкий вибір моделей.

Як вибрати колір, розмір і дизайн плінтуса

Усе залежить від ваших цілей та естетичних уподобань — ваш плінтус повинен бути максимально непомітним, підкреслювати особливості інтер'єру, чи бути окремою дизайнерською фішкою.

Єдиних правил щодо вибору кольору плінтуса немає, але є основні рекомендації:

Пофарбуйте плінтус в один колір з дверима. Безпрограшний варіант, який дозволяє вписати плінтус в інтер'єр без мук вибору. Такий дизайн зробить простір легшим і повітрянішим, якщо двері та плінтус виконати у світлих тонах.
Підберіть плінтус під підлогове покриття. Поєднання, яке здається найбільш очевидним. Тому виробники часто виготовляють підлогове покриття і плінтус в одній колекції. Це теж істотно полегшує вибір покупцеві.
Виберіть плінтус на тон темніший за підлогове покриття. Також досить органічний і нескладний для підбору варіант.
Підберіть колір плінтуса відповідно до загального інтер'єру. Мабуть, найскладніше завдання, оскільки потрібно врахувати масу нюансів — колір стін, віконних рам і дверей та, можливо, меблів. Але, якщо це завдання буде вирішено правильно, ваша кімната милуватиме око елегантністю та гармонією.

Звичайно, під час вибору плінтуса потрібно орієнтуватись не тільки на кольори. Важливо правильно підібрати його висоту, врахувати стиль інтер'єру, фактуру підлогового покриття.

Наприклад, якщо ви поклали недорогий лінолеум, немає сенсу купувати до нього дорогий дерев'яний або різьблений МДФ-плінтус. Тут найбільш органічно впишеться плінтус ПВХ. І навпаки, — бюджетний ПВХ, прибитий до натурального паркету, може «здешевити» ваш ремонт.

З класичним інтер'єром «хайтечні» металеві рейки матимуть дивний вигляд, а в мінімалістський сучасний ремонт не впишуться позолочені візерунчасті плінтуси а-ля бароко.

Щодо розміру плінтуса, — найбільш універсальна висота становить від 40 до 70 мм. Оздоблювальні планки такого розміру доречні для будь-якого приміщення.

Високі плінтуси 70-150 мм і вище підійдуть для просторих приміщень з високими стелями. Вони красиво підкреслять класичний респектабельний або дизайнерський ремонт. А ось у невеликих кімнатах з низькими стелями уникайте масивних плінтусів, особливо темного кольору.

Порада від професіонала! Візуально розширити простір допоможуть двері, віконні рами, підвіконня і плінтуси, виконані в білому кольорі. А щоб стелі здавалися вищими, можна використовувати білий стельовий плінтус.

Плінтус може підкреслити елементи декору або цікаві меблі. Ще один варіант — вибір кольору плінтусних рейок на контрасті з покриттям підлоги або стінами. Але в цьому разі краще запросити дизайнера інтер'єрів, оскільки у непрофесіонала є ризик замість оригінального рішення отримати щось дисгармонійне і безглузде.

Лайфхак! Іноді в одній колекції трапляються плінтусні рейки, що трохи відрізняються за відтінком. У цьому разі потрібно темнішу покласти навпроти вікна, і різниця стане непомітною.

Підготовчі роботи

Монтаж плінтуса — завершальний акорд вашого ремонту. Шпалери наклеєно, підлогове покриття укладено. Тому спеціальна підготовка поверхні вам не знадобиться.

Для підготовки до купівлі та монтажу плінтуса вам знадобиться розрахувати кількість плінтусних полотен і фурнітури, придбати необхідні матеріали й універсальні інструменти.

Необхідні інструменти та матеріали

Щоб укласти плінтус, вам знадобиться:

рулетка для вимірювання периметра кімнати;
олівець для виконання відміток на плінтусі та стіні;
схил при нерівних стінах;
ножівка або болгарка для розрізання плінтусів;
стусло — недорогий столярний інструмент, який дає змогу рівно різати плінтуси під різними кутами;
герметик або шпаклівка, щоб закрити щілини між планкою і стіною.

Якщо ви монтуєте плінтуси на «рідкі цвяхи», відповідно знадобиться цей клей та шпатель, щоб прибрати його надлишки. При загвинчуванні в стіну — необхідна кількість дюбелів із саморізами, електродриль або перфоратор для свердління стіни.

Важливо подбати, щоб під час монтажу не забруднити та не пошкодити свіжий ремонт. Якщо ви збираєтеся кріпити плінтус на монтажний клей або фарбувати його після встановлення, купіть малярський скотч для захисту підлоги та стін.

Якщо ви плануєте свердлити стіну, вам знадобиться пилосос, щоб перед встановленням плінтуса ретельно прибрати пил.

Як розрахувати кількість плінтусів

Для початку потрібно обчислити периметр приміщення. Нагадаємо, як це зробити.

Якщо у вас стандартна кімната з одними дверима, складіть довжину і ширину кімнати, помножте це число на 2, а потім відніміть ширину дверного отвору з лиштвами.

Порада від профі! До периметра кімнати додайте 10% на відходи від різання матеріалу.

Тепер ділимо отримане число на довжину одного плінтуса (стандарт 2,5 метра).

Якщо приміщення має складне планування з нішами, виступами, криволінійними елементами, краще зробити план кімнати та розрахувати периметр вручну, складаючи відрізки.

Порада від профі! При укладанні плінтуса обов'язково виникнуть стики. Їх краще ховати за меблями або в дальніх кутах кімнати. Якщо зробити план навіть простого прямокутного приміщення і позначити на ньому меблі, ви зможете заздалегідь прикинути, як вам краще обрізати полотно, щоб стики не опинилися на найвиднішому місці.

Купуючи плінтуси, не забудьте про фурнітуру, якщо вона додається для обраної вами моделі.

Фурнітура для плінтусів

З'єднувальна фурнітура буває таких видів:

заглушки для відкритих торців (права і ліва);
сполучні перехідники для стикування різних відрізків;
куточки (зовнішній і внутрішній).

Виробники зазвичай випускають сполучну фурнітуру до кожної моделі плінтуса, щоб вона виглядала максимально органічно та була непомітною.

Найширший вибір фурнітури пропонують виробники ПВХ-плінтусів. Це особливо важливо, якщо ви не професійний майстер з укладання підлогових покриттів.

Для дерев'яних і МДФ-плінтусів вибір фурнітури дуже обмежений, тому стикувати їх набагато складніше.

Стіна чи підлога — до чого краще кріпити плінтус?

Найчастіше підлоговий плінтус монтується до стіни. Але багато що залежить від матеріалу поверхні, а також конструкції та матеріалу плінтуса.

Наприклад, наших консультантів часто запитують — як кріпити плінтус до ламінату або паркету? У цих випадках його кріплять тільки на стіну. А ось якщо стіна гіпсокартонна або товсто оштукатурена, а підлога дерев'яна — сміливо кріпимо плінтус до підлоги.

Види кріплення плінтусів різного типу

Плінтусні рейки можуть кріпитись різними способами:

на рідкі цвяхи (монтажний клей);
на спеціальні кронштейни (навішування плінтусів на стіну);
за допомогою дюбелів і шурупів.

Який варіант вибрати, залежить від багатьох чинників — матеріалу стіни й підлоги, матеріалу і конструкції плінтуса, кривизни стіни та ваших особистих уподобань.

Монтаж плінтуса на рідкі цвяхи

«Посадити» плінтус на клей просто — потрібно змастити планку з внутрішньої сторони монтажним клеєм і зафіксувати.

Такий спосіб не вимагає особливих зусиль і умінь, при цьому фіксація є дуже надійною. Ще один плюс — плінтус буде прикріплений непомітно. Однак із демонтажем можуть бути проблеми — приклеєні рейки нерідко відриваються від стіни разом зі шматком штукатурки.

Зверніть увагу! Монтувати плінтуси на рідкі цвяхи можна тільки до рівної стіни, або ж планка має бути досить гнучкою.

Встановлення плінтуса на кронштейни

На стіну кріпляться опорні елементи — кронштейни або кліпси, а потім на них вішають плінтус. Таке кріплення має свої переваги — воно зовнішньо непомітне, а також рейку при необхідності можна зняти, а потім знову повісити.

Але далеко не всі види плінтусів можна змонтувати таким чином. Їх конструкція має бути оснащена внутрішнім кріпленнями — пазами, прорізами, засувками, за допомогою яких вони можуть приєднатися до кронштейна або кліпси.

З такими внутрішніми пристосуваннями виготовляється багато моделей ПВХ і МДФ-плінтусів. Частина виробів поставляються вже із зовнішніми кронштейнами або кліпсами, а для інших ці кріплення потрібно купувати окремо.

Інші види плінтусів мають менший вибір таких навісних моделей порівняно з ПВХ і МДФ.

Етапи монтажу:

У стіні розмічаються місця під кронштейни. Для цього потрібно притиснути кріплення до стіни й зробити позначки під отвори.
Висвердлюють отвори та встановлюють дюбелі. Діаметр свердла залежить від розміру дюбелів, які поставляються з кронштейнами (кліпсами).
За допомогою шурупів або саморізів вішаються опорні елементи.
На вбудовану кріпильну систему вішаються плінтуси. Для цього їх потрібно замкнути простим натисканням зверху вниз.

Кріплення плінтусів на дюбелі та шурупи

Далі ми розповімо, як прибити підлоговий плінтус за допомогою дюбелів-шурупів або дюбель-цвяхів.

Дюбель-шуруп складається з дюбеля — міцного дерев'яного або пластикового «ковпачка» і шурупа. Дюбель-цвях відповідно складається з дюбеля та цвяха.

За допомогою електродриля або перфоратора висвердлюється отвір у стіні, встановлюється дюбель. Потім у нього забивається цвях або шурупокрутом вкручується шуруп, за допомогою якого і кріпиться плінтус. Шурупи можна вкручувати та простою викруткою, але це довше і не так зручно.

Лайфхак! Прикладіть дюбель до свердла і зробіть на ньому мітку, наприклад за допомогою ізоляційної стрічки. Це допоможе вам висвердлити отвір потрібної глибини.

Дюбель-конструкції ідеальні для щільних міцних стін із бетону або цегли. У більш рихлих матеріалах — пінобетоні та шлакоблоці, вони тримаються гірше. А ось для м'яких поверхонь зовсім не підходять.

Не можна прибивати плінтус до таких поверхонь:

ДСП;
гіпсокартону;
поверхонь, оброблених м'яким оздоблювальним каменем;
товстого шару штукатурки.

Якщо варіантів, крім кріплення на «заборонених» поверхнях, немає, ситуацію врятують спеціалізовані саморізи, призначені для цього матеріалу, або фінішні цвяхи з цинковим покриттям. Або можете просто приклеїти плінтуси на рідкі цвяхи.

Важливо! Намагайтеся не свердлити отвори під розетками і вимикачами. У цьому разі ви ризикуєте потрапити на проводку.

Найбільш популярні способи кріплення:

У плінтусі роблять отвори, потім притискають його до стіни. Через отвори олівцем роблять позначки на стіні, а за ними встановлюють дюбелі. Знову притискають плінтус, і співвідносячи отвори, прибивають його або прикручують.
На рейці роблять розмітку. Потім її щільно притискають до стіни. Свердлом діаметром 3 мм роблять невеликі отвори, які залишаються як на рейці, так і на стіні. Плінтус прибирають, після чого в стіну встановлюють дюбелі. Це прискорює процес порівняно з попереднім варіантом. Але на плінтус потрапляє багато пилу, який потрібно буде ретельно видалити.

Зверніть увагу! Кріплення на дюбель-шурупи дає можливість демонтажу плінтусів. Наприклад, якщо ви переклеюєте шпалери й не плануєте міняти плінтуси, можна їх зняти, розкрутивши шурупи, а потім встановити знову. Якщо саморіз не вкручений, а забитий, демонтувати плінтус без пошкоджень не вийде.

Якщо ваш плінтус нерозбірний і не має спеціальних заглушок для потайного кріплення, капелюшки цвяхів або шурупів потрібно зашпаклювати й зафарбувати.

Інструкція зі встановлення підлогових плінтусів із різних матеріалів

Поговоримо про особливості монтажу найпоширеніших видів плінтусів.

Встановлення ПВХ плінтуса

Такий вид підлогових рейок найбільш зручний у роботі, їх цілком реально встановити самостійно. Вони досить гнучкі, мають прогумовані краї, тому можуть обігнути помірні нерівності підлоги і стін. З'єднувальна фурнітура теж зручна, що значно полегшує роботу.

Прикріпити ПВХ рейки можна на кронштейни, шурупи або цвяхи. Також випускають моделі з самоклейним шаром, що робить установку особливо легкою і швидкою.

Встановлення розбірних ПВХ-плінтусів:

Плінтус із маскувальною планкою вздовж довжини. Перед встановленням цю планку знімають, а отвори свердлять крізь один із кабель-каналів. Після закінчення робіт він закривається планкою-заглушкою.
Плінтус, розділений по довжині на дві частини — зовнішню і внутрішню. Перед монтажем планка розбирається. Її внутрішня частина прибивається до стіни, після чого прокладаються кабелі, а потім у спеціальний паз кабель-каналу фіксується зовнішня частина. В результаті кріплення і кабелі заховані, плінтус має акуратний вигляд. Але у цієї конструкції є недолік — вона незручна для монтажу кутових переходів.

Багато моделей ПВХ-плінтусів мають уже готові отвори для свердління з малим кроком, що дуже зручно для розмітки та монтажу.

Порада від профі! При розмітці плінтуса, відразу надіньте на нього заглушку.

Монтаж дерев'яних плінтусів

При виборі планок з дерева, стежте, щоб деревина була сухою. Вологе дерево буде поступово сохнути й стискатися, і в процесі експлуатації плінтус може «повести».

Порада від профі! Не встановлюйте дерев'яний плінтус одразу після покупки - потримайте його до 3-х днів у приміщенні, щоб матеріал адаптувався до його температури та вологості.

Рейки з дерева можна прикріпити на монтажний клей або на саморізи. Якщо ви монтуєте дерев'яний плінтус до дерев'яної поверхні (стіни або підлоги), його можна прибити звичайними цвяхами.

Дерево — матеріал жорсткий, тому для нерівних поверхонь такі плінтуси не підходять.

Монтаж плінтусів МДФ

Такі плінтуси можна прибити на дюбель-шурупи, які потім маскують шпаклівкою і фарбою. Також їх можна повісити на кронштейни, але під час купівлі обов'язково переконайтеся, що планки оснащені внутрішніми кріпленнями.

Планка з МДФ може бути приклеєна до стіни на клей-піну тільки за умови ідеально рівної поверхні.

Працювати з МДФ-плінтусами, як і з дерев'яними, досить складно. Вони вимогливі до рівності стіни та підлоги, вибір стикувальної фурнітури для них невеликий, до того ж вона може трохи не збігатися за товщиною з рейкою. При стикуванні кутів їх потрібно ретельно запилювати, бажано за допомогою професійного інструменту.

Зверніть увагу! Білий гладкий ламінований МДФ-плінтус неможливо зістикувати непомітно. Шви буде видно, навіть після шпаклівки та фарбування. Тому особливо важливо заховати їх за меблями. Врахуйте це на етапі розмітки.

Для закриття торців і кутових з'єднань часто використовують так званих «солдатиків». Це спеціальні дерев'яні стовпчики, які мають ідеально збігатися за товщиною з плінтусом, але на практиці це не завжди виходить.

Лайфхак! Перед монтажем МДФ-плінтуса купіть маркер або трохи фарби, що збігається за кольором з плінтусом. Це допоможе замаскувати дрібні огріхи в стикуванні.

З'єднання кутів у дерев'яних і МДФ-плінтусах — справа складна, але цілком посильна для домашнього майстра.

Монтаж поліуретанового плінтуса

Такі рейки зазвичай садять на поліуретановий клей. Також знадобиться стикувальний клей для поліуретану. Самі плінтусні полотна змащують монтажним клеєм, а торці — стикувальним. Торці щільно притискають один до одного, залишки клею знімають шпателем протягом години.

Зверніть увагу! Різати поліуретан потрібно швидко, оскільки від високих температур він може почати плавитися.

З'єднувальної фурнітури для поліуретанових планок немає, але через те, що матеріал гнучкий, працювати з ним дещо простіше, ніж з МДФ або деревом.

Як з'єднати кути плінтуса

З'єднання кутів у плінтусах — окреме завдання, над яким часом доводиться чимало попрацювати. Особливо це стосується дерев'яних і МДФ плінтусів. Також доведеться «заморочитися», якщо стіни сходяться не під кутом 90°.

Як правильно стикувати кути плінтуса з різних матеріалів, при рівних і нерівних стінах, ви можете дізнатися із нашої статті.

Встановлення підлогового плінтуса: лайфхаки від профі